загаяний
ЗАГАЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до загаяти. На другий день збиралися ховати [Пріську]. Якнайраніше збирайсь, а все день загаяний, пропащий (Мирний, III, 1954, 137); // загаяно, безос. присудк. сл. Пригадалось Ясочці, скільки часу загаяно марно, скільки довелось зазнати зневаги, .. тиняючись з віршами по редакціях (Вас., І, 1959, 352).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загаяний | загаяна | загаяне | загаяні |
Родовий | загаяного | загаяної | загаяного | загаяних |
Давальний | загаяному | загаяній | загаяному | загаяним |
Знахідний | загаяний, загаяного | загаяну | загаяне | загаяні, загаяних |
Орудний | загаяним | загаяною | загаяним | загаяними |
Місцевий | на/у загаяному, загаянім | на/у загаяній | на/у загаяному, загаянім | на/у загаяних |