заглумити
ЗАГЛУМИТИ, млю, миш; мн. заглумлять; док., перех., розм. Піддати глумові, віддати на глум, на поневіряння; знівечити. * Образно. Агей, літа мої молодії!! Вернітеся! Ди ви? ..Заглумило їх лютеє горе, зогнили, як торішня солома (М. Ол., Чуєш.., 1959, 33).
Бодай (щоб і т. ін. ) тебе (вас тощо) заглумило, безос. - недобрі побажання кому-небудь. - Сама здорова, як кобила, та ще й клене, бодай тебе заглумило! (Л. Укр., III, 1952, 667); Федоська взивала чоловіка неподобними словами, ще й проклинала: «А бодай тебе заглумило!» (М. Ол., Леся, 1960, 82).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заглумлю | заглумимо |
2 особа | заглумиш | заглумите |
3 особа | заглумить | заглумлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заглумив | заглумили |
Жіночий рід | заглумила | |
Середній рід | заглумило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заглумімо | |
2 особа | заглуми | заглуміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заглумивши |