заживок
ЗАЖИВОК, вку, ч., діал. 1. Зародок. Пропало просо: морози заживок побили (Сл. Гр.); * Образно. Добрий заживок у серце Марії поклала радянська школа (Рад. Укр., 15.III 1962, 3).
2. Живлення. Як гноювата земля, то корень [корінь] кращий заживок має (Сл. Гр.); // їжа, страва. Було, що в себе лише й мали заживку - горня картоплі (Чорн., Пісні.., 1958, 25).
3. Заробіток. Я не чужу телицю взяв, а свою: вона мій заживок (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заживок | заживки |
Родовий | заживку | заживків |
Давальний | заживкові, заживку | заживкам |
Знахідний | заживок | заживки |
Орудний | заживком | заживками |
Місцевий | на/у заживку | на/у заживках |
Кличний | заживку | заживки |