заколотний
ЗАКОЛОТНИЙ, а, е. Прикм. до заколот 1. За два, три заколотні роки Яків не помітив нічого особливо небезпечного на фабриці (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 159); // Який бере участь у заколоті; схильний до заколоту, бунту. Збори просили також не оподатковувати колоністів без їх згоди. Король відповів вимогою цілковитого підкорення колоній і оголосив їх заколотними (Нова іст., 1956, 33).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заколотний | заколотна | заколотне | заколотні |
Родовий | заколотного | заколотної | заколотного | заколотних |
Давальний | заколотному | заколотній | заколотному | заколотним |
Знахідний | заколотний, заколотного | заколотну | заколотне | заколотні, заколотних |
Орудний | заколотним | заколотною | заколотним | заколотними |
Місцевий | на/у заколотному, заколотнім | на/у заколотній | на/у заколотному, заколотнім | на/у заколотних |