закоренілий
ЗАКОРЕНІЛИЙ, а, е. 1. Який міцно встановився, усталився; застарілий (про звичку, звичай і т. ін.). Скільки, дійсно, треба було витратити сил, щоб переконать, витравить з Казанка закоренілі в ньому дрібновласницькі забобони (Крот., Сини.., 1948, 44).
2. Який не піддається виправленню, перевихованню; затятий, запеклий (про людей). [Кіндрат Антонович:] І закоренілому душогубові суд дає способи виправдатись, а ви, не знаю вже по якому закону, хочете мене судити! (Кроп., II, 1958, 283); Реальність наших планів нині змушені визнати навіть найбільш закоренілі зарубіжні песимісти (Ком. Укр., 1. 1959, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закоренілий | закореніла | закореніле | закоренілі |
Родовий | закоренілого | закоренілої | закоренілого | закоренілих |
Давальний | закоренілому | закоренілій | закоренілому | закоренілим |
Знахідний | закоренілий, закоренілого | закоренілу | закореніле | закоренілі, закоренілих |
Орудний | закоренілим | закоренілою | закоренілим | закоренілими |
Місцевий | на/у закоренілому, закоренілім | на/у закоренілій | на/у закоренілому, закоренілім | на/у закоренілих |
закореніти
ЗАКОРЕНІТИ, ію, ієш, док. 1. тільки 3 ос. Міцно встановитися, усталитися; застаріти (про звичку, звичай і т. ін.).
2. Стати невиправним, запеклим (про людей).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закоренію | закореніємо |
2 особа | закоренієш | закоренієте |
3 особа | закореніє | закореніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закоренів | закореніли |
Жіночий рід | закореніла | |
Середній рід | закореніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закореніймо | |
2 особа | закореній | закоренійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | закоренівши |