занепалий
ЗАНЕПАЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до занепасти 1. В останні десятиріччя перед [французькою буржуазною] революцією буржуа почали в значній кількості купувати землю у занепалих дворян (Нова Іст., 1956, 51); Денис намагався підбадьорити занепалого духом друга (Дмит., Наречена, 1959, 185).
2. у знач. прикм. Знесилений, виснажений. Він же з мене і кров виссе... Недаром його жінка така замліла та занепала... (Мирний, III, 1954, 78); // Слабкий, кволий (про голос). -Ну, та й допікає [сонце]! - чуєте ви немов відкілясь здаля. То Яким занепалим голосом гомонить (Мирний, IV, 1955, 313)
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | занепалий | занепала | занепале | занепалі |
Родовий | занепалого | занепалої | занепалого | занепалих |
Давальний | занепалому | занепалій | занепалому | занепалим |
Знахідний | занепалий, занепалого | занепалу | занепале | занепалі, занепалих |
Орудний | занепалим | занепалою | занепалим | занепалими |
Місцевий | на/у занепалому, занепалім | на/у занепалій | на/у занепалому, занепалім | на/у занепалих |