занотований
ЗАНОТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до занотувати. За якусь найкоротшу мить він уже перегортав зошита і, як спраглий воду, ковтав занотовані Вариною рукою рядки (Епік, Тв., 1958, 101); // занотовано, безос. присудк. сл. Він і не помітив, як усе, що було занотовано е тому папірці, він розповів Лялі напам'ять (Гончар, Земля.., 1947, 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | занотований | занотована | занотоване | занотовані |
Родовий | занотованого | занотованої | занотованого | занотованих |
Давальний | занотованому | занотованій | занотованому | занотованим |
Знахідний | занотований, занотованого | занотовану | занотоване | занотовані, занотованих |
Орудний | занотованим | занотованою | занотованим | занотованими |
Місцевий | на/у занотованому, занотованім | на/у занотованій | на/у занотованому, занотованім | на/у занотованих |