запашіти
ЗАПАШІТИ, шить, док., розм. 1. Почати пашіти, виділяти великий жар. Перед самим носом запашіла гаряча головешка (Вас., І, 1959, 297); // безос. У трубі забулькало, від неї запашіло жаром, вентиль дрібно задрижав (Шовк., Інженери, 1956, 241).
2. перен. Почервоніти, розчервонітися, стати гарячим (про обличчя, щоки і т. ін.). Відчував [Боровий], як запашіло обличчя і щось гаряче підкотилося до горла (Грим., Незакінч. роман, 1962, 20).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запашу | запашимо |
2 особа | запашиш | запашите |
3 особа | запашить | запашать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запашів | запашіли |
Жіночий рід | запашіла | |
Середній рід | запашіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запашімо | |
2 особа | запаши | запашіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | запашівши |