запорощати
ЗАПОРОЩАТИ і ЗАПОРОЩИТИ, щу, щиш, док., розм. 1. Почати дрібно, але з силою ударяти по чому-небудь (про дощ). Важкі краплі запорощали у вікно, а вслід за тим далеко в небі метнулась вогненна блискавиця (Цюпа, Назустріч.., 1958, 30); На сонце набігла гірська хмарка, і раптом запорощив дощ (Ле, Міжгір'я, 1953, 249); // Заторохтіти, сиплючись (про дрібні предмети). Важко сопучи, брязнув [Василь] ним [Смолярчуком] об сухий тік. Аж просо намолочене розбризкалося у засторонки й запорощало (Кос., Новели, 1962, 186).
2. перен. Заговорити дуже швидко. На його грізно закричала [Сивилла], Залаяла, запорощала, Що аж Еней ввесь затрусивсь (Котл., І, 1952, 146).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запорощу | запорощимо |
2 особа | запорощиш | запорощите |
3 особа | запорощить | запорощать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запорощав | запорощали |
Жіночий рід | запорощала | |
Середній рід | запорощало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запорощімо | |
2 особа | запорощи | запорощіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | запорощавши |