запідозрений
ЗАПІДОЗРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запідозрити 1. Його [письменника В. Реймонта] художня уява прекрасно доповнює собою ксьондзівські анафеми в бік революції і жандармські каталажки всім запідозреним у більшовизмі (Еллан, II, 1958, 191); // запідозрено, безос. присудк. сл. Не було сумніву - його запідозрено. Увечері ці здогадки підтвердили і слова Кузьми Василенка (Стельмах, Кров людська... І, 1957, 227).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запідозрений | запідозрена | запідозрене | запідозрені |
Родовий | запідозреного | запідозреної | запідозреного | запідозрених |
Давальний | запідозреному | запідозреній | запідозреному | запідозреним |
Знахідний | запідозрений, запідозреного | запідозрену | запідозрене | запідозрені, запідозрених |
Орудний | запідозреним | запідозреною | запідозреним | запідозреними |
Місцевий | на/у запідозреному, запідозренім | на/у запідозреній | на/у запідозреному, запідозренім | на/у запідозрених |