зарубник
ЗАРУБНИК, а, ч.. гірн. Робітник, що здійснює зарубування.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зарубник | зарубники |
Родовий | зарубника | зарубників |
Давальний | зарубникові, зарубнику | зарубникам |
Знахідний | зарубника | зарубників |
Орудний | зарубником | зарубниками |
Місцевий | на/у зарубнику, зарубникові | на/у зарубниках |
Кличний | зарубнику | зарубники |