засклепити
ЗАСКЛЕПИТИ, плю, пиш; мн. засклеплять; док., перех. 1. Звести над чим-небудь склепіння. Став у церкві батько з сином. Церкву вже кінчали: Засклепили, побілили, Олтар прибивали (Рудан., Тв., 1959, 165).
2. перен. Міцно закрити, стулити. - Безчесний хлопче з серцем кам'яним! Чи знов ти чорту вдасть дав над собою? Чи знов своєю клятою грізьбою Він засклепив уста твої? (Фр., XIII, 1954, 295); Любов осушить сльози, рани засклепить в серцях (У. Кравч., Вибр., 1958, 65); // безос. «А що ж то за смерть?.. Хто знає?..» Темна мара встала в Чіпчиній думці.. Говори, дивись, - а тут... зуби зціпило, язик одібрало, очі засклепило... (Мирний, І, 1949, 155).
3. діал. Зробити дуже твердим (землю і т. ін.); // безос. Засклепило, що не можна орати (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засклеплю | засклепимо |
2 особа | засклепиш | засклепите |
3 особа | засклепить | засклеплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | засклепив | засклепили |
Жіночий рід | засклепила | |
Середній рід | засклепило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засклепімо | |
2 особа | засклепи | засклепіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | засклепивши |