заскімлити
ЗАСКІМЛИТИ, лю, лиш, док. 1. Почати скімлити, жалібно вищати (про собак і т. ін.). Валет заскімлив, зашарудів хвостом по землі і перевів очі на командира (Панч, В дорозі, 1959, 90); // Почати жалібно стогнати, плакати, говорити що-небудь, надокучливо скаржитися (про людей). До Прудивуса долинув тонкий та дивовижний звук, заскімлило щось, наче заплакала дитина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 464); - Змилуйтесь, пане полковнику, - заскімлив економ. - Вік бога молитиму... не ганьбіть... (Добр., Ол. солдатики, 1961, 145); - Що ж маю робити? - явно перебільшуючи своє горе, заскімлив Носальський (Іщук, Вербів-чани, 1961, 121).
2. розм. Почати щеміти, боліти; // безос. Юрі заскімлило під серцем люттю й образою - він тяжко заздрив на меч і шабельку (Смолич, II, 1958, 75).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заскімлю | заскімлимо |
2 особа | заскімлиш | заскімлите |
3 особа | заскімлить | заскімлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заскімлив | заскімлили |
Жіночий рід | заскімлила | |
Середній рід | заскімлило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заскімлімо | |
2 особа | заскімли | заскімліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заскімливши |