зателепуватий
ЗАТЕЛЕПУВАТИЙ, а, е, фам., зневажл. 1. Неохайний.
2. Вайлуватий. На взір [Петро] ніби й лемехуватий і зателепуватий, бо як почне розмовляти, то висмикує помаленьку з рота слова, неначе висмикує за гичку буряки з затужавілої грядки (Н.-Лев., III, 1956, 281).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зателепуватий | зателепувата | зателепувате | зателепуваті |
Родовий | зателепуватого | зателепуватої | зателепуватого | зателепуватих |
Давальний | зателепуватому | зателепуватій | зателепуватому | зателепуватим |
Знахідний | зателепуватий, зателепуватого | зателепувату | зателепувате | зателепуваті, зателепуватих |
Орудний | зателепуватим | зателепуватою | зателепуватим | зателепуватими |
Місцевий | на/у зателепуватому, зателепуватім | на/у зателепуватій | на/у зателепуватому, зателепуватім | на/у зателепуватих |