зацебеніти
ЗАЦЕБЕНІТИ, нить, док., розм. Политися з силою. - Покоївка Вустя несла коштовний посуд панам чай пити, а цей Дюпре звідки візьмись та її за литку, так що й кров зацебеніла на підлогу (Кочура, Зол. грамота, 1960, 102); Схопився [Прокоша] рукою за груди. Крізь довгі, сухі пальці зацебеніла кров (Збан., Сеспель, 1961, 433).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зацебеню | зацебенимо |
2 особа | зацебениш | зацебените |
3 особа | зацебенить | зацебенять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зацебенів | зацебеніли |
Жіночий рід | зацебеніла | |
Середній рід | зацебеніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зацебенімо | |
2 особа | зацебени | зацебеніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зацебенівши |