зацілілий
ЗАЦІЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заціліти. Рослинність альпійського поясу становить релікти рослинності льодовикового часу, зацілілі серед сучасної флори Карпат (Геол. Укр., 1959, 680).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зацілілий | заціліла | заціліле | зацілілі |
Родовий | зацілілого | зацілілої | зацілілого | зацілілих |
Давальний | зацілілому | зацілілій | зацілілому | зацілілим |
Знахідний | зацілілий, зацілілого | зацілілу | заціліле | зацілілі, зацілілих |
Орудний | зацілілим | зацілілою | зацілілим | зацілілими |
Місцевий | на/у зацілілому, зацілілім | на/у зацілілій | на/у зацілілому, зацілілім | на/у зацілілих |
заціліти
ЗАЦІЛІТИ, ію, ієш, док. Зберегтися цілим, непошкодженим; не зникнути, не зруйнуватися. [Співець:] Зібрав я все, що тільки заціліло, зложив і склеїв,- арфа невеличка, та в ній нема і скіпки несвятої (Л. Укр., II, 1951, 154); // Залишитися живим, не загинути. - Шкода Наді, дядьку Миша.- Стривай, ще не з'ясували, хто зацілів. Може, вона ще жива (Ю. Янов., І, 1954, 155); Ось дуб. Хтозна, скільки йому років? І хтозна, яким чудом він зацілів? (Збан., Єдина, 1959, 7).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зацілію | заціліємо |
2 особа | зацілієш | зацілієте |
3 особа | заціліє | заціліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зацілів | заціліли |
Жіночий рід | заціліла | |
Середній рід | заціліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заціліймо | |
2 особа | зацілій | зацілійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зацілівши |