зважений
ЗВАЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зважити2 . Іван Антонович пильно удивлявся у вагу, а колгоспники, швидко навантажували вже зважений хліб на машини (Збан., Старший брат, 1952, 73); І чим краще зважені слова, тим точніше вони влучають в ціль (Руд., Остання шабля, 1959, 106); // зважено, безос. присудк. сл. - Добра пашаничка, добра,- прицмокували дядьки, коли хліб уже було зважено й відставлено вбік, до засіків (Гончар, II, 1959, 153)
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зважений | зважена | зважене | зважені |
Родовий | зваженого | зваженої | зваженого | зважених |
Давальний | зваженому | зваженій | зваженому | зваженим |
Знахідний | зважений, зваженого | зважену | зважене | зважені, зважених |
Орудний | зваженим | зваженою | зваженим | зваженими |
Місцевий | на/у зваженому, зваженім | на/у зваженій | на/у зваженому, зваженім | на/у зважених |