звалище
ЗВАЛИЩЕ, а, с. 1. Місце, куди звозять, скидають сміття, непотріб.- Я наполягаю, щоб було звалище, бо місту треба очищатися від сміття (Речм., Твій побратим, 1962, 12).
2. чого. Велика кількість чого-небудь, зваленого в одне місце. На стіні танцювали тіні, ніби хтось весь час ховався за звалищем старих речей (Скл., Карпати, II, 1954, 90); // розм. Склад чого-небудь на відкритому місці. Артилеристи скинули його [пораненого] в лісі, біля звалища своїх снарядів, сказали тут почекати (Гончар, Людина.., 1960, 96); [Ярцев:] У нас звільняється посада завідуючого звалищем металевого утилю... (Мокр., П'єси, 1959, 229); // Нагромадження чого-небудь поваленого, обваленого. Ішли вони густими хащами, перелазили з трудом великі звалища старих дубів і буків (Козл., Мандрівники, 1946, 7).
3. мн., розм. Те саме, що руїни. Загримів страшний залп, барикада затріщала і впала, розсипаючись у звалища (Фр., VI, 1951, 159); По війні ти [пророк] на звалищах міста лишився один (Л. Укр., І, 1951, 183).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звалище | звалища |
Родовий | звалища | звалищ |
Давальний | звалищу | звалищам |
Знахідний | звалище | звалища |
Орудний | звалищем | звалищами |
Місцевий | на/у звалищі | на/у звалищах |
Кличний | звалище | звалища |