звеличений
ЗВЕЛИЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звеличити 1, 2. Звеличений жертвами й любов'ю стояв перед сином батько (Довж., І, 1958, 340); Подвиги героїчної полтавської підпільниці [Л. Убийвовк] оспівані в поетичних рядках, звеличені в художній прозі (Рад. Укр., 19.ХІ 1949, 3); Виростай, Каховко, Виростай високо, У труді звеличена, У сади заквітчана (Мас., Київ. каштани, 1954, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звеличений | звеличена | звеличене | звеличені |
Родовий | звеличеного | звеличеної | звеличеного | звеличених |
Давальний | звеличеному | звеличеній | звеличеному | звеличеним |
Знахідний | звеличений, звеличеного | звеличену | звеличене | звеличені, звеличених |
Орудний | звеличеним | звеличеною | звеличеним | звеличеними |
Місцевий | на/у звеличеному, звеличенім | на/у звеличеній | на/у звеличеному, звеличенім | на/у звеличених |