звук
ЗВУК, ч. 1. род. у. Слухове відчуття, що викликається механічними коливаннями; те, що людина чує, сприймає органом слуху. Приходжу, чую здалека, дрень-дрень... стук молотів... За звуком тим ступаю (Фр., XIII, 1954, 64); Хвилину постояв Андрій: розглядався, слухав, ловив найменший звук, виміряв у темряві віддаль од себе до обозу (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 47); Вуха поступово звикали до шуму порогів, а більше жодних звуків у степу не було (Панч, Гомон. Україна, 1954, 196); // Спів, музика. З глибоких долин чути звук пастушого ріжка (Н.-Лев., III, 1956, 311); Ніч, місяць, верби, шелестіння, Обійми рук і щастя мук, І в невимовному горінні Жагучий солов'їний звук (Рильський, I,1960, 136); Звуки народних оркестрів порушували ранкову тишу (Рад. Укр., 3.I 1948, 3); // перев.мн. Мелодія. У Вольдемаровій кімнаті то тихо, то голосно грає радіола. Линуть звуки танго (Мороз, П'єси, 1959, 311); Під звуки «Марсельєзи» було піднято червоний прапор на щоглі повсталого «Потьомкіна» (Нар. тв. та етн.. 3, 1957, 34).
2. род. у, фіз. Поширювані в пружних тілах (твердих, рідких і газоподібних) механічні коливання. Звук у наш час - чудовий засіб проведення багатьох наукових досліджень, він широко застосовується і в техніці (Наука.., 10, 1962, 40); - Ну, а коли ти вже прилетиш до нас, Петрику, на своєму? На тому, що швидше звуку? (Гончар, Тронка, 1963, 8).
3. род. а, муз. Тон певної висоти і сили (на відміну від шуму). Музичний звук відкривав безмежний простір для утворення не лише красивих звукових форм, але й наповнювання їх змістом живої творчої душі художника (Іст. укр. музики, 1922, 23); Він почав оповідати другий свій сон. Він був ніби в концерті. Се була музика нових поколінь, нечувані комбінації звуків (Коцюб., II, 1955, 387).
4. род. а, лінгв. Членороздільний елемент людської мови, утворюваний за допомогою органів мовлення. Найдужче мучився [панотець] звуком «л», бо ані тни не міг вимовити його на кінці слова (Март., Тв., 1954, 255); Складотворчий звук; Голосні звуки.
^ Альвеолярні звуки див. альвеолярний.
@ Ні звуку - абсолютне мовчання, глибока тиша. - Коли цей айн-цвай повертатиметься, покладіть.. тільки щоб ні звуку.- Буде виконано (Гончар, III, 1959, 258); На кораблях - ні поруху, ні звуку. Матроси стоять на юті, мов статуї (Кучер, Чорноморці, 1956, 21); Пустий (порожній) звук - те, що позбавлене будь-якого значення, ваги. - В цій кривавій боротьбі, Папо, з поступом наук Ти пустий сьогодні звук!.. (Фр., XIII, 1954, 398).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звук | звуки |
Родовий | звуку | звуків |
Давальний | звукові, звуку | звукам |
Знахідний | звук | звуки |
Орудний | звуком | звуками |
Місцевий | на/у звуці | на/у звуках |
Кличний | звуку | звуки |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звук | звуки |
Родовий | звука | звуків |
Давальний | звукові, звуку | звукам |
Знахідний | звук | звуки |
Орудний | звуком | звуками |
Місцевий | на/у звуку | на/у звуках |
Кличний | звуку | звуки |
звуковий
ЗВУКОВИЙ, а, е. 1. Який складається із звуків, утворюється звучанням. Присів [Віталик] до приймача, поринув у звуковий хаос ефіру (Гончар, Тронка, 1963, 46); Урочисто грав духовий оркестр. В найскладніших звукових сплавах, у зіткненні мотивів, мідних сурм, голосів, литавр і нових пісень народжувалась народна героїчна симфонія перемоги нового життя на землі (Довж., І, 1958, 93); Навіть не розуміючи слів, ми на основі звукової виразності інтонацій можемо досить вірно схопити настрій того, хто говорить (Худ. чит.., 1955, 93).
2. фіз. Прикм. до звук 2. Звукові коливання, .. що не сприймаються людським вухом, звуться ультразвуковими (Наука.., 11, 1956, 19); Звукові хвилі.
3. Який записує або відтворює звуки. Кінооператори звуковим апаратом зафіксували виступи ударників колгоспу (Ле, Історія радості, 1947, 276); // На якому записано звук. Тут [у журналі «Кругозор»], крім звичних текстових сторінок, ..ви знайдете зброшуровані тонкі диски- пластинки - звукові сторінки (Рад. Укр., 14.11 1964, 1).
4. лінгв. Стос. до звука (у 4 знач.). Фонетичний алфавіт будується за так званим звуковим принципом, тобто кожному звуку (фонемі) певної мови відповідає окрема буква (літерний знак) фонетичного алфавіту (Нариси з діалектології.., 1955, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звуковий | звукова | звукове | звукові |
Родовий | звукового | звукової | звукового | звукових |
Давальний | звуковому | звуковій | звуковому | звуковим |
Знахідний | звуковий, звукового | звукову | звукове | звукові, звукових |
Орудний | звуковим | звуковою | звуковим | звуковими |
Місцевий | на/у звуковому, звуковім | на/у звуковій | на/у звуковому, звуковім | на/у звукових |