звірівник
ЗВІРІВНИК, а, ч. Спеціаліст, що займається розведенням звірів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звірівник | звірівники |
Родовий | звірівника | звірівників |
Давальний | звірівникові, звірівнику | звірівникам |
Знахідний | звірівник, звірівника | звірівники, звірівників |
Орудний | звірівником | звірівниками |
Місцевий | на/у звірівнику | на/у звірівниках |
Кличний | звірівнику | звірівники |