згаяний
ЗГАЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до згаяти; // у знач. прикм. Згаяного часу і конем не доженеш (Укр..присл.., 1955,107); Поїзд уже наганяв і ті кілька хвилин згаяного часу (Ле, Опов. та нариси, 1950, 161); // згаяно, безос. присудк. сл. Скільки ж то доброго згаяно В шалі суєт - не в бою! (Гірник, Стартують.., 1963, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згаяний | згаяна | згаяне | згаяні |
Родовий | згаяного | згаяної | згаяного | згаяних |
Давальний | згаяному | згаяній | згаяному | згаяним |
Знахідний | згаяний, згаяного | згаяну | згаяне | згаяні, згаяних |
Орудний | згаяним | згаяною | згаяним | згаяними |
Місцевий | на/у згаяному, згаянім | на/у згаяній | на/у згаяному, згаянім | на/у згаяних |