згнічений
ЗГНІЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до згнітити. Почувала [Гаїнка], що з тим плачем верталася до неї сила, оживала душа, як земля, морозом згнічена, від сонячного погляду оживає (Гр., II, 1963, 482); Звідти [з келій] густо вальнув на комісію кислий і згнічений віками дух монастирської добродійності, хазяйновитості й спасіння (Мик., II, 1957, 406).
2. у знач. прикм. Пригнічений. Його [генерала] реляція підносила згнічений дух (Кач., II, 1958, 380).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згнічений | згнічена | згнічене | згнічені |
Родовий | згніченого | згніченої | згніченого | згнічених |
Давальний | згніченому | згніченій | згніченому | згніченим |
Знахідний | згнічений, згніченого | згнічену | згнічене | згнічені, згнічених |
Орудний | згніченим | згніченою | згніченим | згніченими |
Місцевий | на/у згніченому, згніченім | на/у згніченій | на/у згніченому, згніченім | на/у згнічених |