здохлятина
ЗДОХЛЯТИНА, и, розм. 1. ж. Труп здохлої тварини; падло. На деревах теліпались здорові квітки ліан. Од їх одразу вдарив важкий болотяний дух, неприємний, гидкий, ніби од якоїсь здохлятини та гнилятини (Н.-Лев., І, 1956, 567).
2. ч. і ж., перен. Квола, немічна, слабосильна людина чи тварина. - О, знов приволік здохлятини,- гаркнула товста жінка, глянувши на хлопця.- Чи тобі ще не остогидло з ними! Вже ж один був - наробив (Головко, І, 1957, 127).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | здохлятина | здохлятини |
Родовий | здохлятини | здохлятин |
Давальний | здохлятині | здохлятинам |
Знахідний | здохлятину | здохлятини, здохлятин |
Орудний | здохлятиною | здохлятинами |
Місцевий | на/у здохлятині | на/у здохлятинах |
Кличний | здохлятино | здохлятини |