зжовклий
ЗЖОВКЛИЙ, рідко ІЗЖОВКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зжовкнути, ізжовкнути; // у знач. прикм. Він бачить нерухоме Петрове тіло, зжовкле обличчя і струмочок крові (Багмут, Щасл. день.., 1951, 151); Серпи свистіли в їхніх руках, і з тихим шелестом падало позаду їх ізжовкле.. жито (Смолич, І, 1947, 117).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зжовклий | зжовкла | зжовкле | зжовклі |
Родовий | зжовклого | зжовклої | зжовклого | зжовклих |
Давальний | зжовклому | зжовклій | зжовклому | зжовклим |
Знахідний | зжовклий, зжовклого | зжовклу | зжовкле | зжовклі, зжовклих |
Орудний | зжовклим | зжовклою | зжовклим | зжовклими |
Місцевий | на/у зжовклому, зжовклім | на/у зжовклій | на/у зжовклому, зжовклім | на/у зжовклих |
зжовкнути
ЗЖОВКНУТИ і рідко ІЗЖОВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. зжовкнув, кла, ло, ізжовкнув, кла, ло; док. Стати жовтим; пожовтіти. Рум'яна осінь схилить віти, Горіхи зжовкнуть на ліщині (Стельмах, Жито.., 1954, 114); Язики гасових ламп під стелею й на помості одразу потемніли, ізжовкли, наче взялися іржею (Кучер, Трудна любов, 1960, 453); // Набути хворобливого вигляду. Обличчя пораненого, що було вже порожевіло, знову зжовкло (Багмут, Опов., 1959, 35).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зжовкну | зжовкнемо |
2 особа | зжовкнеш | зжовкнете |
3 особа | зжовкне | зжовкнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зжовк | зжовкли |
Жіночий рід | зжовкла | |
Середній рід | зжовкло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зжовкнімо | |
2 особа | зжовкни | зжовкніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зжовкши |