злодійкуватість
ЗЛОДІЙКУВАТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. злодійкуватий. Тепер вона сидить і зубрить Хрестові походи. Не стільки, правда, зубрить, скільки розкошує у своїх мріях, у світлих дівочих видіннях. Час від часу крадькома, з щасливою злодійкуватістю позиркує на нього [Богдана] (Гончар, Людина.., 1960, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | злодійкуватість | злодійкуватості |
Родовий | злодійкуватості, злодійкуватости | злодійкуватостей |
Давальний | злодійкуватості | злодійкуватостям |
Знахідний | злодійкуватість | злодійкуватості |
Орудний | злодійкуватістю | злодійкуватостями |
Місцевий | на/у злодійкуватості | на/у злодійкуватостях |
Кличний | злодійкуватосте | злодійкуватості |