змагальник
ЗМАГАЛЬНИК, а, ч. Той, хто з ким-небудь змагається (див. змагатися1). Колгоспи-змагальники взяли виробничо-громадське шефство над відсталішими артілями (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 99); Коли чоловіки надумали бігати наввипередки, стрибати через канаву, то троє мислителів показали себе найщирішими змагальниками у мужніх вправах (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 211).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | змагальник | змагальники |
Родовий | змагальника | змагальників |
Давальний | змагальникові, змагальнику | змагальникам |
Знахідний | змагальника | змагальників |
Орудний | змагальником | змагальниками |
Місцевий | на/у змагальнику, змагальникові | на/у змагальниках |
Кличний | змагальнику | змагальники |