змучувати
ЗМУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗМУЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Позбавляючи сил, стомлювати, виснажувати фізично. Третій день, як я підвівся з постелі і ледве-ледве плентаюсь по хаті, так змучила мене слабість (Коцюб., III, 1956, 117); Довга й запаморочлива дорога змучила Ананія і виснажила (Ю. Янов., І, 1958, 555); // Доводити до тяжкого морального стану, примушуючи страждати. Що змучило душу його? (Граб., І, 1959, 354); Жорстокість правителів і гайдуків, нестатки й голод змучили народ (Гжицький, Опришки, 1962, 5).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змучую | змучуємо |
2 особа | змучуєш | змучуєте |
3 особа | змучує | змучують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змучуватиму | змучуватимемо |
2 особа | змучуватимеш | змучуватимете |
3 особа | змучуватиме | змучуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | змучував | змучували |
Жіночий рід | змучувала | |
Середній рід | змучувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змучуймо | |
2 особа | змучуй | змучуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | змучуючи | |
Минулий час | змучувавши |