знеособлений
ЗНЕОСОБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до знеособити. Здавалося, що ото всі вони дивляться на нього й бачать не його, Саїда Алі Мухтарова, а той прекрасний портрет у фесці. Мухтарова нема, він знеособлений (Ле, Міжгір'я, 1953, 403); В буржуазному суспільстві капітал має самостійність і індивідуальність, тимчасом як трудящий індивідуум позбавлений самостійності і знеособлений (Комун. маніф., 1947, 29); Сумно подумати, як стогнуть греки під п'ятою ісламу, які вони зневажені і знеособлені (Тулуб, Людолови, І, 1957, 150); Всім серцем своїм молодим вони любили свою рідну батьківщину, землю батьків і дідів, свій народ - скривджений і знедолений, знеособлений і ображений - і вони хотіли жити для свого народу і віддати йому своє життя (Смолич, Мир.., 1958, 78).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знеособлений | знеособлена | знеособлене | знеособлені |
Родовий | знеособленого | знеособленої | знеособленого | знеособлених |
Давальний | знеособленому | знеособленій | знеособленому | знеособленим |
Знахідний | знеособлений, знеособленого | знеособлену | знеособлене | знеособлені, знеособлених |
Орудний | знеособленим | знеособленою | знеособленим | знеособленими |
Місцевий | на/у знеособленому, знеособленім | на/у знеособленій | на/у знеособленому, знеособленім | на/у знеособлених |