знобити
ЗНОБИТИ, блю, биш; мн. зноблять; недок., перех., розм. 1. рідко. Піддавати дії холоду; простуджувати. - Нащо ж йому у сирій землі лежати, ніжечки знобити (Григ., Вибр., 1959, 127).
2. безос. Викликати дріж, лихоманити.
@ Ні знобить, ні гріє кому, безос.- зовсім байдуже, ніскільки не турбує. Грицько всміхнувся...- Ну, що тобі до того [як люди живуть між собою], Чіпко? скажи мені, бога ради... Адже тобі від того ні знобить, ні гріє... (Мирний, І, 1949, 274).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знобу | знобимо |
2 особа | знобиш | знобите |
3 особа | знобить | знобать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знобитиму | знобитимемо |
2 особа | знобитимеш | знобитимете |
3 особа | знобитиме | знобитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | знобив | знобили |
Жіночий рід | знобила | |
Середній рід | знобило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знобімо | |
2 особа | зноби | знобіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | знобячи | |
Минулий час | знобивши |