знічуватися
ЗНІЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗНІТИТИСЯ, знічуся, знітишся, док. 1. Згинаючись, пригинаючись, зіщулюватися, скорчуватися. Лукія знічувалась, втягала голову в плечі і тоді була дуже подібна до малої пташки, яка самітно й скорботно сидить на перекладинці в клітці (Донч., III, 1956, 65); Він уже знітився, скулився, щоби повзти поміж корчі малиннику, що в тім місці притикали до стіни будинку (Фр., VII, 1951, 127); Йому стало враз тоскно, він увесь внутрішньо знітився і щиро шкодував, що не послухався матері (Багмут, Опов., 1959, 22); * Образно. Вечір настав швидко. На селище впала тінь навколишніх лісів, і воно притихло й знітилось у своїх нужденних халупках (Кол., На фронті.., 1959, 192).
2. перен. Відчувати збентеження, ніяковіти від чого-небудь. Солуха, знічуючись від гадючої посмішки отця Миколая, налив йому келех (Стельмах, І, 1962, 335); Навіть при місяці помітно було, як кров залила Марині лице. Знітилась дуже. Не мовивши слова, крутнулась і побігла в намет (Головко, І, 1957, 454).
3. тільки 3 ос., рідко. Зменшуючись, ослаблюючись, зникати, припинятися. Зблідли, знітились язички полум'я в багатті (Коз., Зол. грамота, 1939, 82).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знічуюся | знічуємося |
2 особа | знічуєшся | знічуєтеся |
3 особа | знічується | знічуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знічуватимуся | знічуватимемося |
2 особа | знічуватимешся | знічуватиметеся |
3 особа | знічуватиметься | знічуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | знічувався | знічувалися |
Жіночий рід | знічувалася | |
Середній рід | знічувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знічуймося | |
2 особа | знічуйся | знічуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | знічуючись | |
Минулий час | знічувавшись |