зобов'язаний
ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ, а, е. 1. з інфін. Який повинен виконувати певні обов'язки. - Я зобов'язаний допомогти старому.- Так уже й зобов'язані!..- чмихнув судовець (Стельмах, Хліб.., 1959, 395); Кожний громадянин СРСР зобов'язаний додержувати Конституції Союзу Радянських Соціалістичних Республік (Конст. СРСР, 1963, 29).
^ Зобов'язані селяни, іст. - кріпаки, які вступали в договірні відносини з поміщиками. В 1842 р. був виданий указ про зобов'язаних селян, який давав поміщикам право надавати селянам особисту волю, але зобов'язував селян відбувати поміщикові панщину або сплачувати оброк (Іст. СРСР, II, 1957, 157).
2. кому - чому. Який одержав, досяг чогось завдяки кому-, чому-небудь. [Яворський:] Це буде зовсім новий етап моєї творчості. І цим зростом я зобов'язаний вам і вашій любові (Коч., II, 1956, 219); Своїм буйним розквітом український радянський театр багато в чому зобов'язаний МХАТу, його благотворному впливові (Рад. Укр., 16.XII 1953, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зобов'язаний | зобов'язана | зобов'язане | зобов'язані |
Родовий | зобов'язаного | зобов'язаної | зобов'язаного | зобов'язаних |
Давальний | зобов'язаному | зобов'язаній | зобов'язаному | зобов'язаним |
Знахідний | зобов'язаний, зобов'язаного | зобов'язану | зобов'язане | зобов'язані, зобов'язаних |
Орудний | зобов'язаним | зобов'язаною | зобов'язаним | зобов'язаними |
Місцевий | на/у зобов'язаному, зобов'язанім | на/у зобов'язаній | на/у зобов'язаному, зобов'язанім | на/у зобов'язаних |