зовиця
ЗОВИЦЯ, і, ж. Чоловікова сестра. Оддай мене, моя мати, до білої хати, Де свекорко, як батенько, свекруха, як мати, Де зовиці, як сестриці (Чуб., V, 1874, 171); Братова не хотіла тримати в дівках зовицю, і Оксана це відчувала на кожному кроці, в кожному русі, в кожному її вчинкові (Іщук, Вербівчани, 1961, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зовиця | зовиці |
Родовий | зовиці | зовиць |
Давальний | зовиці | зовицям |
Знахідний | зовицю | зовиць |
Орудний | зовицею | зовицями |
Місцевий | на/у зовиці | на/у зовицях |
Кличний | зовице | зовиці |