зореносний
ЗОРЕНОСНИЙ, а, е, поет. 1. Який має на собі зорю (у 5 знач.). Танк зореносний на битву помчав громить завойовників орди (Сос., II, 1958, 228); Москва! Годинник б'є дванадцять На зореносному Кремлі (Нех., Під.. зорею, 1950, 51).
2. перен., уроч. Осяяний славою, величний. В зореносній Москві за проектом молодих київських скульпторів та архітекторів споруджено пам'ятник великому Кобзарю - Т. Г. Шевченку (Мист., 4, 1967, 1); Краю рідний, батьківщино, щастя вільного труда, зореносна Україно, наша земле молода (Гонч., Вибр., 1959, 113).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зореносний | зореносна | зореносне | зореносні |
Родовий | зореносного | зореносної | зореносного | зореносних |
Давальний | зореносному | зореносній | зореносному | зореносним |
Знахідний | зореносний, зореносного | зореносну | зореносне | зореносні, зореносних |
Орудний | зореносним | зореносною | зореносним | зореносними |
Місцевий | на/у зореносному, зореноснім | на/у зореносній | на/у зореносному, зореноснім | на/у зореносних |