зцяцькований
ЗЦЯЦЬКОВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зцяцькувати; пишно прикрашений, оздоблений. От, налаштував собі паровицю таку гарну,- перву на все село! лушні мережані, колеса штучно повиточувані, ярма зцяцьковані, як на відданню у дівки сорочка (Барв., Опов.., 1902, 137).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зцяцькований | зцяцькована | зцяцьковане | зцяцьковані |
Родовий | зцяцькованого | зцяцькованої | зцяцькованого | зцяцькованих |
Давальний | зцяцькованому | зцяцькованій | зцяцькованому | зцяцькованим |
Знахідний | зцяцькований, зцяцькованого | зцяцьковану | зцяцьковане | зцяцьковані, зцяцькованих |
Орудний | зцяцькованим | зцяцькованою | зцяцькованим | зцяцькованими |
Місцевий | на/у зцяцькованому, зцяцькованім | на/у зцяцькованій | на/у зцяцькованому, зцяцькованім | на/у зцяцькованих |