зцілющий
ЗЦІЛЮЩИЙ, а, е. Який сприяє видужанню, зціленню від хвороби, недуги, має здатність зціляти; цілющий. Піду я в степи по травицю, У ліс по коріння піду, Зцілющу шукати водицю У нетрі подамсь і знайду! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 313); Та зцілющі бальзами Не погоять мене, І туманної туги Ясний день не зжене (Крим., Вибр., 1965, 52); * Образно. Хай людям принесе це слово благовісне Журбу зцілющую і животворний біль! (Рильський, І, 1960, 273).
Живуща та (і) зцілюща вода, нар.-поет.- те саме, що Живуща та (і) цілюща вода (див. живущий). Отут би простягти залізну колію! Потекла б по ній золота річка живущої і зцілющої води (Стор., І, 1957, 77).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зцілющий | зцілюща | зцілюще | зцілющі |
Родовий | зцілющого | зцілющої | зцілющого | зцілющих |
Давальний | зцілющому | зцілющій | зцілющому | зцілющим |
Знахідний | зцілющий, зцілющого | зцілющу | зцілюще | зцілющі, зцілющих |
Орудний | зцілющим | зцілющою | зцілющим | зцілющими |
Місцевий | на/у зцілющому, зцілющім | на/у зцілющій | на/у зцілющому, зцілющім | на/у зцілющих |