кантьо
КАНТЬО1, невідм., ч., яп. Титул у будо, який присуджується будоке дуже високого рівня, який освоїв усі аспекти будо, який він вивчав, і який заснував свою організацію або школу і став її главою.
КАНТЬО2, невідм., ч. У міфології народу еде (індонезійська група) у В'єтнамі – бог веселки; його представляють у вигляді козла з довгим язиком, що випиває воду річок і струмків і викликає посуху.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кантьо | кантьо |
Родовий | кантьо | кантьо |
Давальний | кантьо | кантьо |
Знахідний | кантьо | кантьо |
Орудний | кантьо | кантьо |
Місцевий | на/у кантьо | на/у кантьо |
Кличний | кантьо | кантьо |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Кантьо | Кантьо |
Родовий | Кантьо | Кантьо |
Давальний | Кантьо | Кантьо |
Знахідний | Кантьо | Кантьо |
Орудний | Кантьо | Кантьо |
Місцевий | на/у Кантьо | на/у Кантьо |
Кличний | Кантьо | Кантьо |