караванник
КАРАВАННИК, а, ч. Той, хто супроводжує, обслуговує караван (у 1 знач.). Потім подали чай, в який додавали не менш як по півсклянки ямайського рому, купленого ще влітку в бухарських караванників (Тулуб, В степу.., 1964, 220).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | караванник | караванники |
Родовий | караванника | караванників |
Давальний | караванникові, караваннику | караванникам |
Знахідний | караванника | караванників |
Орудний | караванником | караванниками |
Місцевий | на/у караваннику, караванникові | на/у караванниках |
Кличний | караваннику | караванники |