картопляник
КАРТОПЛЯНИК, а, ч. 1. Котлета з вареної товченої картоплі (у 2 знач.). Лежало на чистому рушнику кілька перепічок і картопляників (Ю. Янов., Мир, 1956, 276).
2. Те саме, що дерун2. Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку: вирішила з Христею картопляників на салі напекти (Грим., Незакінч. роман, 1962, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | картопляник | картопляники |
Родовий | картопляника | картопляників |
Давальний | картопляникові, картоплянику | картопляникам |
Знахідний | картопляник | картопляники |
Орудний | картопляником | картопляниками |
Місцевий | на/у картоплянику | на/у картопляниках |
Кличний | картоплянику | картопляники |