каштелян
КАШТЕЛЯН, а, ч. 1. За середньовіччя в ряді країн Західної Європи, зокрема Польщі,- службова особа, яку призначав король або князь для управління цитаделлю в місті, а пізніше - наглядач замку, громадського будинку. В понеділок пополудні прийшли до Сагайдачного белзький каштелян Станіслав Журавинський і любельський воєвода Яків Собєський (Мак., Вибр., 1956, 583); За Лешком обережно ступав краківський каштелян Пакослав у довгій чорній сутані (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 97); // Почесний титул польського сенатора в XV- XVIII ст.
2. Особа, що завідує білизною в готелі, лікарні, гуртожитку тощо.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каштелян | каштеляни |
Родовий | каштеляна | каштелянів |
Давальний | каштелянові, каштеляну | каштелянам |
Знахідний | каштеляна | каштелянів |
Орудний | каштеляном | каштелянами |
Місцевий | на/у каштеляні, каштелянові | на/у каштелянах |
Кличний | каштеляне | каштеляни |