квітучий
КВІТУЧИЙ, а, е. 1. Укритий квітами. Очима перебігав він квітучі поля округи (Вовчок, І, 1955, 350); Пролинувши через квітучу луку, вона піднялась на гору, стала з очей зникати... (Мирний, І, 1949, 168); // Пишно розквітлий, розкішний. Тільки серце моє крила туга німа, Не втішала квітуча природа (Граб., І, 1959, 163).
2. перен. Який має прекрасний зовнішній вигляд; повний сил, здоров'я. Раптом до їдальні зайшов молодий красень, веселий, квітучий (Збан., Сеспель, 1961, 138); // Свіжий, здоровий (про обличчя, вигляд). Квітуче, рожеве обличчя з красивими правильними рисами, добродушна усмішка і густий голос - все це говорило про незвичайне здоров'я цієї людини (Мик., II, 1957, 499).
3. перен. Який успішно розвивається, процвітає. О, недаремно йшли вони [арсенальні] в кривавий дим, У пурпурову піну!.. - Квітуча, гомінка, склади подяку їм, Радянська Україно! (Рильський, І, 1956, 162); В зелені встають квітучі Веселі села (Дор., Серед степу.., 1952, 41).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | квітучий | квітуча | квітуче | квітучі |
Родовий | квітучого | квітучої | квітучого | квітучих |
Давальний | квітучому | квітучій | квітучому | квітучим |
Знахідний | квітучий, квітучого | квітучу | квітуче | квітучі, квітучих |
Орудний | квітучим | квітучою | квітучим | квітучими |
Місцевий | на/у квітучому, квітучім | на/у квітучій | на/у квітучому, квітучім | на/у квітучих |