клекітливий
КЛЕКІТЛИВИЙ, КЛЕКОТЛИВИЙ, а, е. Який клекоче. Ще мить, і він загинув би у клекотливому вирі (Донч., III, 1956, 229); Клекітливий Черемош; Клекітлива юрба; // Який має схильність клекотати (у 1 знач.). Клекітливий птах.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | клекітливий | клекітлива | клекітливе | клекітливі |
Родовий | клекітливого | клекітливої | клекітливого | клекітливих |
Давальний | клекітливому | клекітливій | клекітливому | клекітливим |
Знахідний | клекітливий, клекітливого | клекітливу | клекітливе | клекітливі, клекітливих |
Орудний | клекітливим | клекітливою | клекітливим | клекітливими |
Місцевий | на/у клекітливому, клекітливім | на/у клекітливій | на/у клекітливому, клекітливім | на/у клекітливих |