клеїльник
КЛЕЇЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається клеєнням, обклеюванням.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клеїльник | клеїльники |
Родовий | клеїльника | клеїльників |
Давальний | клеїльникові, клеїльнику | клеїльникам |
Знахідний | клеїльника | клеїльників |
Орудний | клеїльником | клеїльниками |
Місцевий | на/у клеїльнику, клеїльникові | на/у клеїльниках |
Кличний | клеїльнику | клеїльники |