книгар
КНИГАР, я, ч. 1. Працівник книжкової торгівлі. Із запізненням відкрив свій ларьок книгар (Ю. Янов., І, 1958, 589); Українські книгарі в першому році семирічки посилили боротьбу за дальше поліпшення розповсюдження книг (Літ. газ., 29. IX 1959, 4).
2. заст. Власник книгарні. З кожної книжки вони [видавці] роблять книгарям уступки 35 коп. та друк книжки щось коштує (Коцюб., III, 1956, 364).
3. заст. Бібліотекар.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | книгар | книгарі |
Родовий | книгаря | книгарів |
Давальний | книгареві, книгарю | книгарям |
Знахідний | книгаря | книгарів |
Орудний | книгарем | книгарями |
Місцевий | на/у книгарі, книгареві | на/у книгарях |
Кличний | книгарю | книгарі |