козача
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | козача | козачата |
Родовий | козачати | козачат |
Давальний | козачаті | козачатам |
Знахідний | козача | козачат |
Орудний | козачам | козачатами |
Місцевий | на/у козачаті | на/у козачатах |
Кличний | козача | козачата |
козачий
КОЗАЧИЙ, а, е. Те саме, що козацький. Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Шевч., І, 1963, 139); Гей, шумить, цвіте й сьогодні Славна та пора, Як ішли козачі сотні З Дону до Дніпра (Гірник, Сонце... 1958, 15); Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка (Вовчок, І, 1955, 338): Громада якось не подумала, щоб опікуна до нас настановити. А ми були козачі (Барв., Опов.., 1902, 173); Козача вдача гучно одкликалася в старому серці (Мирний, І, 1949, 183).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | козачий | козача | козаче | козачі |
Родовий | козачого | козачої | козачого | козачих |
Давальний | козачому | козачій | козачому | козачим |
Знахідний | козачий, козачого | козачу | козаче | козачі, козачих |
Орудний | козачим | козачою | козачим | козачими |
Місцевий | на/у козачому, козачім | на/у козачій | на/у козачому, козачім | на/у козачих |