кокетливо
КОКЕТЛИВО. Присл. до кокетливий. - Ви так чудово граєте, а я сяк-так бренькаю,- сказала кокетливо Настя (Н.-Лев., III, 1956, 219); Майка посміхається, кокетливо опускаючи очі перед зустрічним офіцером (Ю. Янов., І, 1954, 188); На ньому синій був жупан, шаблюка, шапка волохата і оселедець, як гадюка, звисав кокетливо за вухом (Сос., І, 1957, 441).