колошкати
КОЛОШКАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. 1. Те саме, що полохати. - Я гнав овець до старости, а вони два перебігли та й давай мені колошкати овець: кишкають на вівці, одбивають од мене (Сл. Гр.); [Петро:] Торішню ніч знов щось колошкало телят (Кроп., V, 1959, 288).
2. Раптово порушувати спокій, переривати сон і т. ін.; турбувати. - За що знущаєтесь ви надо мною так!.. - За те, - сказав один Рябкові з наймитів, - Щоб не колошкав ти вночі своїх панів (Г.-Арт., Байки.., 1958, 51); - Може, до хати зайдемо? - Е, ні, не буду колошкати твоїх - нехай сплять до світу божого (Стельмах, 11,1962, 31); * Образно. Хай знають [партизани], що тут засідка, набагато небезпечніша від тих, може, поодиноких фашистських стрільців, які колошкають тишу й темряву, гатячи з своїх автоматів (Загреб.. Європа 45, 1959, 409).
3. рідко. Те саме, що кошлатити. Флегонт стояв за хвірткою на вулиці - у самій тужурці, простоволосий, вітер колошкав йому чуба, сніжком присипало плечі (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 596).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колошкаю | колошкаємо |
2 особа | колошкаєш | колошкаєте |
3 особа | колошкає | колошкають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колошкатиму | колошкатимемо |
2 особа | колошкатимеш | колошкатимете |
3 особа | колошкатиме | колошкатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | колошкав | колошкали |
Жіночий рід | колошкала | |
Середній рід | колошкало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колошкаймо | |
2 особа | колошкай | колошкайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | колошкаючи | |
Минулий час | колошкавши |