колінкуватий
КОЛІНКУВАТИЙ, а, е. Який складається з колін (у 3, 4 знач.). Мовчки йшли вони вузькою колінкуватою вуличкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 153); Од розчиненої кватирки відривається сіро-зелена постать солдата і прожогом кидається до тину, зарослого колінкуватою бузиною (Кол., На фронті.., 1959, 81).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | колінкуватий | колінкувата | колінкувате | колінкуваті |
Родовий | колінкуватого | колінкуватої | колінкуватого | колінкуватих |
Давальний | колінкуватому | колінкуватій | колінкуватому | колінкуватим |
Знахідний | колінкуватий, колінкуватого | колінкувату | колінкувате | колінкуваті, колінкуватих |
Орудний | колінкуватим | колінкуватою | колінкуватим | колінкуватими |
Місцевий | на/у колінкуватому, колінкуватім | на/у колінкуватій | на/у колінкуватому, колінкуватім | на/у колінкуватих |