комік
КОМІК, а, ч. 1. Актор, який виконує комічні ролі. Заведено говорити про Саксаганського як про актора-коміка (Рильський, III, 1956, 339); Я був визнаний надзвичайним коміком, і навіть сам директор гімназії потис мені після спектаклю руку і порадив іти на сцену (Смолич, Театр.., 1940. 14).
2. перен., розм. Той, хто має здібність розвеселяти когось, викликати сміх. Омелько вважав себе за надзвичайного коміка, і не раз увесь клас сміявся з його витівок (Донч., Ю. Васюта, 1950, 9); - Ох і комік! - сплеснула в долоні Катря і кинулась до Павла та й ну куйовдити йому чуприну (Кучер, Трудна любов, 1960, 311).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комік | коміки |
Родовий | коміка | коміків |
Давальний | комікові, коміку | комікам |
Знахідний | коміка | коміків |
Орудний | коміком | коміками |
Місцевий | на/у коміку, комікові | на/у коміках |
Кличний | коміку | коміки |