комірець
КОМІРЕЦЬ, рця, ч. 1. Зменш. до комір. У чорному кожушку, з червоним комірцем ходив [справник] (Вовчок, І, 1955, 248); Над вузьким комірцем кожуха волохатим колесом пливла голова Ларіона Денисенка (Стельмах, II, 1962, 384).
2. Вузький комір, пристебнутий чи приметаний до чоловічої сорочки або жіночого плаття. Вона почала вишивати собі комірець, але й та робота їй остогидла (Н.-Лев., III, 1956, 126); Ранком рушив [Василь] на завод у начищених.. черевиках, із свіжим комірцем на гімнастерці (Ю. Янов., II, 1954, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комірець | комірці |
Родовий | комірця | комірців |
Давальний | комірцеві, комірцю | комірцям |
Знахідний | комірець | комірці |
Орудний | комірцем | комірцями |
Місцевий | на/у комірці | на/у комірцях |
Кличний | комірцю | комірці |
комірка
КОМІРКА, и, ж. 1. Зменш. до комора. - В комірці біля гаража ви знайдете все потрібне (Смолич, І, 1958, 58); Платон рвучко метнувся до комірки й за момент повернувся з пузатою пляшечкою (Досв., Вибр., 1959, 218).
2. Маленьке, тісне приміщення; кімнатка. Комірка.. була маленька, збита з дощок і обліплена глиною (Фр., VII, 1951, 344); Він забрався в свою комірку і ліг на дерев'яний тапчан (Рибак, Що сталося.., 1947, 124).
3. Заглиблення, ямка; гніздо. Вона була така наївна і така хитра, так мало і так багато знала, як та мурашка, що будує пишні палати і живе в темних комірках (Коцюб., II, 1955, 214); На столах лежали скриньки з безліччю клітинок. Очевидно, то були окремі комірки для літер (Вільде, Сестри.., 1958, 110); // Невеликий отвір, вічко (у системі подібних). Перед сівбою насіння сої пропускали на решета а довгастими комірками 4,5 міліметра завширшки (Колг. Укр., 4, 1959, 26); Сотова комірка.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комірка | комірки |
Родовий | комірки | комірок |
Давальний | комірці | коміркам |
Знахідний | комірку | комірки |
Орудний | коміркою | комірками |
Місцевий | на/у комірці | на/у комірках |
Кличний | комірко | комірки |